середа, 8 лютого 2012 р.

Відкриття Інтернет-центру у бібліотеці 13 жовтня 2011 р.




У 2011 році бібліотека брала участь у проекті Програми «Бібліоміст», спонсорами якої є фонд Білла та Мелінди Гейтсів. Однією з п’яти бібліотек району, які одержали комп’ютери є і наша. Ми отримали 2 комп’ютери, принтер, сканер, web-камери.
У жовтні було урочисте відкриття Інтернет-центру.




Користувачі Інтернет-центру

1989 року бібліотека була переведена у новий будинок і займає кімнату на 36 кв.м. Обслуговує 350 користувачів.


Бібліотека співпрацює із клубом, школою. При бібліотеці діє клуб за інтересами «Квітникар». Мета клубу – ознайомлення людей із чарівним світом краси. Квіти – землі окраса, посмішка природи.


Зібрано матеріали і оформлено альбом «З історії села Бертники» і ця робота продовжується.


Зібрано матеріали про Богдана Бойчука, уродженця нашого села – поета, драматурга, перекладача. В роки війни був вивезений до Німеччини, потім переїхав до Нью-Йорка. Останні роки проживає в Києві.


Оформлено альбом про Петра Шевчука з його віршами. Він в роки війни потрапив у Англію. У його віршах туга за Україною, за рідним селом, спогади про дитинство.


У альбом «Нас двоє: я і мої вірші» зібрано вірші Богдана Богоноса (онука рідного брата Б. Бойчука). Він писав їх з 14 років, друкувалися у «Вільному житті». Богдан закінчив школу із золотою медаллю і вивчився на лікаря.
користувачі бібліотеки


У бібліотеці

Спільна робота бібліотеки з іншими сільськими установами

  



Силами закладів культури, інших сільських установ та жителями проводяться дні села.




Бібліотекарі бертниківської бібліотеки



Бібліотека як державна установа в селі була відкрита у 1948 році. Спочатку була при клубна, а з 1954 року мала окремого працівника.
Шевчук Д.
Спершу завідувачем клубом і бібліотекою був Червак Ілярій Михайлович. Розміщувалися ці установи у колишньому будинку панів Слонецьких. Першим бібліотекарем стала Шевчук Дарія Степанівна, 1936 року народження.
Після закінчення школи пішла працювати у бібліотеку і навчатися у Теребовлянське культосвітнє училище. Далі закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут, переїхала  в іншу область і вчителювала до пенсії. Виховала сина і дочку.
Синишин Г
У 1957 році у бібліотеку прийшла Синишин Анна Семенівна, 1936 року народження, уродженка Тячівського району на Закарпатті. Закінчила культосвітнє училище у м.Хуст Закарпатської області. Працювала до 1971 року. В нашому селі вийшла заміж, виховала сина і дочку.
З 1971 року протягом двох років бібліотекарем був Шевчук Петро Михайлович, 1950 р.н. Закінчив курси при Теребовлянському культосвітньому училищі.
Конюх Г
З 1973 до 1976 працювала Конюх Галина Степанівна, 1948 р.н. Вона теж закінчила 2-місячні курси.
Наступним бібліотекарем кілька місяців працювала Козак  Ганна Олексіївна, 1957 р.н.
Далі бібліотекарем була Крихівська Міля Федорівна, 1932 р.н.,уродженка Бучацького району. Закінчила Теребовлянське культосвітнє училище. Теж пропрацювала кілька місяців і перейшла працювати у районну бібліотеку
Процко С
Процко Стефанія Федорівна народилася 1935 року у сусідньому селі Чехів. Закінчила Городищенський сільськогосподарський технікум на Рівненщині. Вийшла заміж і перейшла жити у Бертники. З 1977 до 1983 працювала завідуючою клубом до 1990 року. Виховала дочку і сина.
Від серпня 1983 протягом 2-х років працювала бібліотекарем Фецич Ганна Іванівна, 1965 р.н.,уродженка с.Велеснів, Монастириського району. Закінчила Теребовлянське училище культури, потім вступила на заочне навчання у Рівненський інститут культури.
1985 року вийшла заміж і переїхала у м.Стрий Львівської області. Там пішла працювати у бібліотеку Стрийського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства. З 1997 завідуюча цієї бібліотеки.
Дутка М
Гладиш Світлана Михайлівна, 1959 р.н., уродженка с.Гончарівка, Монастириського району. Після закінчення Теребовлянського культосвітнього училища у 1985 році прийшла працювати в нашу бібліотеку. Пропрацювала рік і перейшла в районну бібліотеку.
Наступним бібліотекарем стала Дутка Марія Степанівна, 1955 р.н. Народилася в Бертниках. Закінчила у 1976 році Коломийський технікум механічної обробки деревини. З 1986 року прийшла працювати у бібліотеку. Закінчила Теребовлянське училище культури. Працює 26-й рік.

Бертниківська «Просвіта»

Товариство "Просвіта с. Бертники 1931 рік
Перша читальня «Просвіти» розміщувалася по хатах. Один рік у одній, другий – в іншій. Перші читальні розміщувалися у Червака Романа, Новіцького, Шпотака Омеляна, Гудзика Михайла.
До читальні сходилися селяни і хто був грамотний, то читав іншим. Там зберігалася невелика кількість книг і періодики. Завідувачем і просвітителем був житель села Іван Бойко, на той час досить розумний і грамотний чоловік.
До 1939 року в селі діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», аматорський гурток, сільські музики, церковний хор, крамниця. Активним учасником різних сільських заходів був хор «Просвіти».

Шлях людей до книги


З давніх давен люди прагнули до знань. Від одного покоління до іншого передавалися усні відомості про речі, котрі допомагали людям вижити.
Проте, людська пам’ять-не такий уже й надійний засіб зберігання і передачі різноманітних знань. Отож аби здобуті у важкому труді знання краще засвоювалися наступними поколіннями і не губилися, вигадали письмо. Викладене письмово треба було якось укласти в найзручнішу форму для подальшого зберігання.
Протягом багатьох-багатьох століть книга йшла до нас. Тож ставмося до неї з відповідною шаною, повагою та любов’ю і вона віддасть нам ті знання,котрі люди накопичували протягом тисячоліть.
Тепер книжка всюди поруч з нами. Вона наш друг і порадник. Шануйте її, любіть і бережіть, у неї вкладено велику працю багатьох людей.
Книги зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть нас усе життя. Величезний світ – принадний і розмаїтий – рине до нас із сторінок улюблених книг.
Перша українська читальня була заснована у Коломиї 1848 року. У 1868 році серед університетської молоді народжується ідея створення товариства «Просвіта».
Його завдання просвічувати народ у напрямах моральному, матеріальному і політичному через книжки і брошури, друковані на мові, якою говорить народ. Товариства «Просвіта» організовувалися по всіх населених пунктах і навіть найвіддаленіших селах. Кожен член «Просвіти» платив членські внески.
Після Першої світової війни почалося масове будівництво Народних домів у Галичині. «Просвіта» дала життя товариствам «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа». «Пласт». «Просвіта» організовувала народні свята, фестони, подорожі по краю, засновувала музеї, друкарні, народні школи,
торговельні курси